DNS

Перш ніж відкрити сайт, програма питає DNS-сервер, яка адреса стоїть за іменем. Лише потім вона підключається до цієї адреси.

Під час роботи через проксі важливо, хто робить цей запит. Якщо його робить ваш пристрій, провайдер бачить імена сайтів, а сайт може отримати іншу адресу, ніж для країни проксі. Це називають витоком DNS.

З HTTP-проксі ім'я сайту зазвичай передається проксі, і адресу визначає вже він. Для SOCKS5 у багатьох програмах це окреме налаштування — наприклад, схема socks5h у curl і Python.

Відповіді DNS кешуються, тому зміна адреси сайту доходить до користувачів не одразу.

Які записи DNS запитує програма

В одного імені може бути кілька типів записів, і програма запитує ті, що їй потрібні. Для з'єднання із сайтом важливі записи з адресою IPv4 та IPv6, а також псевдонім, що вказує на інше ім'я. Кожна відповідь приходить із терміном життя, після якого запис запитують знову.

Великі сайти часто віддають у різних країнах різні записи A, ближчі до відвідувача. Тому важливо, на чиєму боці визначається ім'я: на боці проксі сайт отримає адресу, що пасує країні проксі.

DNS-трафік через Prokso

Класичні запити DNS ідуть через UDP на порт 53, а Prokso UDP не передає. Тому програма, яка сама надсилає запити DNS «через проксі» по UDP, відповіді не отримає. По TCP порти 53 і 853 є в списку відкритих; порт 853 використовує DNS поверх TLS.

У щоденній роботі це потрібно рідко: з HTTP-проксі і зі схемою socks5h ім'я сайту визначає сам шлюз. Про зашифровані запити в браузері читайте в статті DNS over HTTPS, він працює через порт 443.

Як подивитися записи самостійно

Команда nslookup example.com працює у Windows, macOS і Linux та показує адреси за ім'ям. У macOS і Linux команда dig example.com AAAA показує конкретний тип запису і його TTL. Якщо сайт переїхав, а ви досі потрапляєте на стару адресу, перевірте файл hosts: запис у ньому важливіший за DNS.